Skip to content

Ваш кошик

Ваш кошик порожній

Чоловіки теж люди: про тіло, стандарти краси й любов до себе

Останнім часом я багато спілкуюся з чоловіками. Гарними, сильними, спортивними, з підкачаними м'язами. І знаєте, що я помітила? Чомусь майже в кожного є якісь проблеми зі здоров'ям. Спина, коліна, старі спортивні травми, наслідки надмірних навантажень.

І я почала про це думати.

Ми звикли говорити про те, як суспільство тисне на жінок. Про стандарти краси, невдоволення власним тілом, бажання схуднути, підкачатися, прибрати ось це й ось те. Про те, як жінки відкладають життя до моменту, коли нарешті досягнуть бажаної форми.

Але чоловіки теж люди. Вони теж дивляться в дзеркало й бачать те, що їм у собі не подобається. Просто замість «схудни» вони частіше чують: «накачайся», «стань більшим», «будь сильним».

І теж порівнюють себе з іншими, знаходять недоліки й намагаються відповідати картинці, яку суспільство назвало ідеальною.

Наше тіло — це нескінченний проєкт, який потрібно доробити

Я постійно бачу схожу історію у своїй роботі з жінками. Я створюю жіночу білизну й багато спілкуюся з клієнтками, тому часто чую приблизно таке:

«Боже, який гарний комплект! Хочу замовити, але я зараз не в тій формі. От схудну — і тоді».

А хтось уже оформлює замовлення, але відкладає зняття мірок до того моменту, коли досягне бажаної ваги. Нова білизна має стати мотивацією схуднути.

І це, звісно, приємно — знати, що наші вироби можуть надихати на зміни. Але щоразу я думаю: чому ми постійно відкладаємо задоволення від себе до моменту, коли нарешті станемо достатньо хорошими?

Ніби наше тіло — це якийсь нескінченний проєкт, який потрібно доробити, перш ніж дозволити собі подобатися.

Трохи схуднути. Трохи підкачатися. Прибрати жирок. Додати м'язів. Виправити те, що не відповідає картинці в голові.

І ось тоді вже можна буде купити красиву білизну, вдягнути відкритий одяг, піти на пляж і нарешті відчути себе впевнено.

Але що, якщо це «тоді» постійно відсувається?

Є різниця між турботою про себе й боротьбою із собою

Я зовсім не про те, що не потрібно займатися спортом, стежити за харчуванням чи прагнути змін. Навпаки, я за те, щоб ми дбали про себе, ставали сильнішими, витривалішими й почувалися краще.

Просто є різниця між «я хочу стати сильнішим, бо люблю своє тіло» і «я мушу стати більшим, бо зараз зі мною щось не так».

Між тренуванням, після якого ти почуваєшся краще, і тренуванням, на якому ти ігноруєш біль, бо не можеш дозволити собі пропустити заняття.

Між бажанням харчуватися збалансовано й постійним покаранням себе за з'їдений десерт.

Між турботою про себе й нескінченною спробою себе виправити.

Спорт — це чудово. Але важливо відчувати межу між навантаженням, яке допомагає тілу розвиватися, і навантаженням, яке йому шкодить. Важливо вчасно зупинитися, якщо щось болить, дати собі відпочити й не вимагати від організму неможливого.

Те саме стосується харчування, ваги й будь-яких змін у зовнішності. Крайнощі можуть мати цілком реальні наслідки для здоров'я. Іноді повільніший шлях виявляється набагато кращим, бо він дозволяє рухатися вперед без постійного виснаження.

Тіло — це не просто те, як ми виглядаємо

Мені здається, тіло — це найдорожче, що в нас є. Не тому, що воно має бути красивим, а тому, що саме в ньому ми проживаємо своє життя.

Воно дозволяє нам обіймати дітей, закохуватися, подорожувати, танцювати, плавати, відчувати дотики, сміятися до болю в животі й просто прокидатися щоранку.

І мені трохи сумно, коли ми ставимося до нього як до ворога, якого потрібно перемогти, замість того щоб сприймати його як частину себе, про яку варто піклуватися.

Іноді любов до свого тіла — це піти на тренування. А іноді — вчасно зупинитися, бо болить.

Це приготувати собі нормальну їжу, виспатися, відпочити, не карати себе за з'їдений десерт і не вимагати від себе неможливого.

Це дозволити собі бути неідеальним і водночас продовжувати рухатися до того, чого хочеш.

Не з ненависті до себе теперішнього, а з турботи про себе майбутнього.

Мені подобається думка, що любов до себе не обов'язково означає захоплюватися кожним сантиметром власного тіла. Не потрібно щодня прокидатися з відчуттям, що ти прекрасний і бездоганний. Достатньо хоча б не вважати себе ворогом.

Можна не любити певні особливості своєї зовнішності й водночас поважати себе. Можна хотіти змін і не знецінювати те, що маєш зараз.

Скільки життя ми відкладаємо заради ідеального тіла?

Якщо подумати, скільки часу, грошей, уваги й сил ми витрачаємо на спроби відповідати чиїмось уявленням про ідеальне тіло?

Скільки енергії йде на те, щоб порівнювати себе з іншими, шукати недоліки, контролювати кожен сантиметр і постійно думати про те, що ще потрібно виправити?

І що ми могли б зробити за цей час, якби не були настільки зайняті пошуком недоліків у собі?

Можливо, більше подорожувати. Малювати. Закохуватися. Вчитися чомусь новому. Зустрічатися з друзями. Просто лежати на сонці й нічого не робити.

Жити, а не чекати, поки нарешті станемо тією версією себе, якій уже можна все це дозволити.

Бо життя відбувається не після того, як ти досягнеш ідеальної форми. Воно відбувається просто зараз.

І мені здається, це стосується не лише зовнішності. Коли ми постійно вважаємо себе недостатньо хорошими, нам складно приймати й інших людей. Наші власні страхи й комплекси можуть впливати на те, як ми дивимося на чужі тіла, як оцінюємо інших і чого від них очікуємо.

Я не знаю, чи можна навчитися по-справжньому цінувати інших, постійно знецінюючи себе. Але мені здається, що починати варто саме з себе.

І чоловікам, і жінкам.

Ти вже заслуговуєш на те, щоб жити із задоволенням

Я створюю NANIKA для людей, які хочуть відчувати себе красивими, сексуальними й вільними у власному тілі. Для тих, хто любить відверті образи, і тих, хто просто хоче знайти білизну, у якій почуватиметься комфортно. Для різних фігур, різних смаків і різного сприйняття власної сексуальності.

І мені хочеться, щоб красива білизна не була нагородою за схуднення, досягнення певної ваги чи відповідність чиїмось очікуванням.

Щоб її можна було обирати не тому, що ти нарешті став достатньо хорошим, а тому, що ти хочеш порадувати себе вже зараз.

Можна прагнути сильнішого тіла. Можна займатися спортом, змінювати звички, працювати над собою. Але водночас важливо пам'ятати, що твоє теперішнє тіло теж заслуговує на турботу, повагу й задоволення.

Не обов'язково любити кожен сантиметр свого тіла щодня. Але можна перестати відкладати життя до того моменту, коли воно стане ідеальним.

Бо ти вже тут. Ти вже живеш.

І ти вже заслуговуєш на те, щоб робити це із задоволенням.

Попередня

Залишити коментар

*коментар має бути схвалений перед публікацією